Позиція Верховного Суду щодо залучення відповідача у справах про визнання особи безвісно відсутньою

Судами розглядалась справа про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання права спільної сумісної власності на майно та його поділ.

Позивач визначила відповідачами за позовом особу, факт спільного проживання без реєстрації шлюбу з яким просила встановити, та його мати. Позивач вказувала на те, що проживала з відповідачем однією сім'єю, як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу, не перебуваючи в іншому шлюбі. Особи мали спільний бюджет, побут та господарство. Згодом відповідач вийшов з дому і зник. Рішенням районного суду особу визнано безвісно відсутнім. За час спільного проживання було придбано майно, яке позивач просила суд визнати спільною сумісною власністю та поділити спільне сумісне майно між нею та відповідачем.

Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні позову, у зв’язку з недоведеністю позовних вимог.

КЦС ВС скасував судові рішення та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

ВС зазначив, що судами не з'ясовано належне коло учасників справи, належних відповідачів. 

ВС звернув увагу на те, що позивач зазначила відповідачами особу, який був визнаний рішенням суду безвісно відсутнім та його мати. У позовній заяві не зазначено підстав, за яких слід зазначати відповідачем мати особи.

Крім того, ВС роз’яснив, що станом на час розгляду судами справи в аспекті положень статті 25 ЦК України основою цивільної процесуальної правоздатності та цивільної процесуальної дієздатності фізичної особи є її цивільна правоздатність, як така, що виникає у момент народження фізичної особи та припиняється у момент її смерті, здатність мати цивільні права та обов'язки.

Смерть фізичної особи є безумовною підставою для припинення її цивільної правоздатності, цивільної процесуальної правоздатності та цивільної процесуальної дієздатності. Визнання судом у встановленому законом порядку фізичної особи безвісно відсутньою (стаття 43 ЦК України) жодним чином як не свідчить про смерть такої особи, так і не виключає самої можливості смерті. А тому це зумовлює одночасну наявність двох припущень щодо двох взаємовиключних життєвих станів безвісно відсутньої фізичної особи (особа жива, особа померла).

Завідоме ж залучення, як сторони-відповідача у справі фактично відсутньої фізичної особи, щодо якої є не скасоване судове рішення про визнання її безвісно відсутньою, всупереч вимогам закону унеможливлює здійснення такою особою її процесуальних прав і виконання нею її процесуальних обов'язків, передбачених цивільним процесуальним законодавством.

ВС зауважив, що фізична відсутність у сторони зазначеної вище можливості принципово позбавляє суд змоги ухвалити обґрунтоване судове рішення, що не відповідає завданню цивільного судочинства в аспекті справедливого розгляду і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, а також суперечить одній з основних засад цивільного судочинства - принципу змагальності сторін (постанова від 28.02.2018 у справі № 317/3139/15-ц).

Джерело: Українське право